провинність
ПРОВИННІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до провинний 1. Вони, наче кам'яні, стояли, похилившись. Здавалося, повинну у великій провинності принесли вони з собою (Мирний, III, 1954, 308).
2. розм. Те саме, що вина 1, 2. З малими .. робили, що хотіли : скидали чоботи за провинність,.. записували, хто скільки разів виходив (Мирний, III, 1954, 186); За провинності ж карає [царський уряд] - Тільки бідних, тільки бідних (Сам., І, 1958, 147).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | провинність | провинності |
Родовий | провинності, провинности | провинностей |
Давальний | провинності | провинностям |
Знахідний | провинність | провинності |
Орудний | провинністю | провинностями |
Місцевий | на/у провинності | на/у провинностях |
Кличний | провинносте | провинності |