провокатор
ПРОВОКАТОР, а, ч. 1. Таємний агент, який проникає в нелегальну організацію із зрадницькими цілями. - Нас хтось виказав. Лука, в підпіллі є провокатор .. Треба попередити товаришів... (Мик., II, 1957, 320); Не діждався Олекса Борканюк щастя й волі. Його вислідив провокатор, і прийняв Олекса тяжку смерть у будапештській в'язниці (Кучер, Дорога.., 1958, 190); На заводі, потай од поліції, ховаючись від шпигунів та провокаторів, працював підпільний робітничий гурток (Юхвід, Оля, 1959, 174).
2. Особа, що провокує (у 1 знач.) що-небудь. Ми оборонимо вітчизну од провокаторів війни (Сос., І, 1947, 165).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | провокатор | провокатори |
Родовий | провокатора | провокаторів |
Давальний | провокаторові, провокатору | провокаторам |
Знахідний | провокатора | провокаторів |
Орудний | провокатором | провокаторами |
Місцевий | на/у провокаторі, провокаторові | на/у провокаторах |
Кличний | провокаторе | провокатори |