проволікати
ПРОВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ПРОВОЛОКТИ, очу, очеш, ПРОВОЛОЧИТИ, лочу, лочиш, док. 1. перех. Повільно тягнучи, переміщати кого-, що-небудь кудись, повз когось, щось, по поверхні чогось і т. ін. Паровоз, важко чахкаючи, проволік мимо нас ешелон з будівельними матеріалами (Смолич, День.., 1950, 67); Мовчки проволік [Мирон] завмерлого Скаміну до порога і двічі вдарив ногою в двері так, що з стелі посипалась глина (Кол., Терен.., 1959, 265); // тільки док. Волокти якийсь час. Мусія проволокли [бандити] трохи по снігу і притиснули обличчям до обледенілого пенька (Речм., Весн. грози, 1961, 54).
2. перех. і неперех., заст. Зволікати (у 4,5 знач.). Він не переставав держатись за сю думку : викручусь, проволочу час, збрешу, що прийду піхотою через день, через два дні, а сьогодні нізащо не поїду! (Фр., III, 1950, 416); Кожний день, кожна ніч зближала його до страшного дня, не можна було проволікати, відтягнути (Кобр., Вибр., 1954, 196).
3. перех., перен ., розм. Затримувати, уповільнювати хід, здійснення чого-небудь. По короткій боротьбі з собою він рішився взятись на спосіб, щоб тілько проволокти діло (Фр., III, 1950, 415).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проволікаю | проволікаємо |
2 особа | проволікаєш | проволікаєте |
3 особа | проволікає | проволікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проволікатиму | проволікатимемо |
2 особа | проволікатимеш | проволікатимете |
3 особа | проволікатиме | проволікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проволікав | проволікали |
Жіночий рід | проволікала | |
Середній рід | проволікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проволікаймо | |
2 особа | проволікай | проволікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | проволікаючи | |
Минулий час | проволікавши |