провіяний
ПРОВІЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до провіяти. - Сьогодні в моїй хаті всю ніч смерч стояв. Наших у дорозі, здається, нікого нема? - Нема , - підтвердила Любка, оглядаючи провіяну наскрізь хату (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 160); Зерно, раз уже провіяне з полови, в комірчині лежало ворохом (Головко, II, 1957, 77); * Образно. Жартома кажуть, що у нас колектив провіяний, відсортований (Хлібороб Укр., 7, 1972, 35).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | провіяний | провіяна | провіяне | провіяні |
Родовий | провіяного | провіяної | провіяного | провіяних |
Давальний | провіяному | провіяній | провіяному | провіяним |
Знахідний | провіяний, провіяного | провіяну | провіяне | провіяні, провіяних |
Орудний | провіяним | провіяною | провіяним | провіяними |
Місцевий | на/у провіяному, провіянім | на/у провіяній | на/у провіяному, провіянім | на/у провіяних |