прогній
ПРОГНІЙ, ною, ч. Багнисте, грузьке місце. Отам попереду був піщуга, а тепер прогної, трясовина (Сл. Гр.); Час наближався до півночі, бо комарів поменшало, лоцман вів шаланди через єрики, прогної, Кінськими Водами. Кректали жаби, було парко, шарудів очерет, хлюпала риба (Ю. Янов.. II, 1958, 197); Коня затягало глибше й глибше, вже не вдавалося Родимові вирвати його бодай на долоню з засмоктуючих лабетів прогною (Загреб., Диво, 1968, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прогній | прогної |
Родовий | прогною | прогноїв |
Давальний | прогноєві, прогною | прогноям |
Знахідний | прогній | прогної |
Орудний | прогноєм | прогноями |
Місцевий | на/у прогної | на/у прогноях |
Кличний | прогною | прогної |