продраний
ПРОДРАНИЙ а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до продрати; // у знач. прикм. [Влас:] Аби достатки, то можна не то що поправити хату, а й нову постановити. А доки нема достатків - сидітимеш і в продраній... (Кроп., II, 1958, 286); Людмила Забойська, не ховаючи гидливості, озирнула кімнату і неохоче присіла на кінчик продраного крісла (Панч, На калин. мості, 1965, 166).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | продраний | продрана | продране | продрані |
Родовий | продраного | продраної | продраного | продраних |
Давальний | продраному | продраній | продраному | продраним |
Знахідний | продраний, продраного | продрану | продране | продрані, продраних |
Орудний | продраним | продраною | продраним | продраними |
Місцевий | на/у продраному, продранім | на/у продраній | на/у продраному, продранім | на/у продраних |