проковтувати
ПРОКОВТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. Ковтаючи, пропускати через стравохід у шлунок; робити ковток. Кит, - найбільша тварина нашої планети - годується найдрібнішими планктонними рачками. Він проковтує їх мільярди за день (Наука.., 3, 1961, 27).
2. перен., розм. Робити нечутним або непомітним; поглинати. Ні голосу пташини, ні шуму вітру, ні цвіркоту сверщика, навіть стук його [Євгенія] кроків проковтує глуха пустиня (Фр., VII, 1951, 262).
3. перев. у сполуч. із сл. слово, фраза, перен., розм. Говорити нерозбірливо чи не вимовляти нічого. Мотря кілька разів відчиняє уста і знову... проковтує слово (Вільде, Наші батьки.., 1946, 9).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проковтую | проковтуємо |
2 особа | проковтуєш | проковтуєте |
3 особа | проковтує | проковтують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проковтуватиму | проковтуватимемо |
2 особа | проковтуватимеш | проковтуватимете |
3 особа | проковтуватиме | проковтуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проковтував | проковтували |
Жіночий рід | проковтувала | |
Середній рід | проковтувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проковтуймо | |
2 особа | проковтуй | проковтуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | проковтуючи | |
Минулий час | проковтувавши |