проковування
ПРОКОВУВАННЯ, я, с ., техн. Дія за знач. проковувати 1. Залізо піддавали багаторазовому проковуванню, розпікаючи його до червоного жару в ковальському горні (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 418).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | проковування | проковування |
Родовий | проковування | проковувань |
Давальний | проковуванню | проковуванням |
Знахідний | проковування | проковування |
Орудний | проковуванням | проковуваннями |
Місцевий | на/у проковуванні | на/у проковуваннях |
Кличний | проковування | проковування |