прокол
ПРОКОЛ, у, ч. 1. Дія за знач. проколоти, проколювати 1. При отитах призначається тепло на вуха, робиться, коли необхідно, прокол барабанної перетинки і вводиться пеніцилін (Хвор. дит. віку, 1955, 53); Про ступінь просмаження узнають з пружності м'яса і кольору соку, що витікає при проколі (Технол. пригот. їжі, 1957, 159).
2. Отвір або рана, зроблений (зроблена) чимсь гострим, колючим. Шабельний прокол у спину І кілька рубаних ран на голові, на шиї свідчили про звірячу розправу убивців (Ле, Наливайко, 1957, 412).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прокол | проколи |
Родовий | проколу | проколів |
Давальний | проколові, проколу | проколам |
Знахідний | прокол | проколи |
Орудний | проколом | проколами |
Місцевий | на/у проколі | на/у проколах |
Кличний | проколе | проколи |