проложений
ПРОЛОЖЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до проложити. Опришок .. стояв хвильку, дивлячися на проложені скісно сині тіні (Хотк., II, 1966, 158); // у знач. прикм. По писаному було видко, що писар недалеко забіжить по тих проложених путях, котрими чванився перед матір'ю (Н.-Лев., І, 1956, 106); // проложено, безос. присудк. сл . - Се наче про мою матір проложено : «Мати наша, мати! Де нам тебе взяти? ..» (Барв., Опов.., 1902, 228).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | проложений | проложена | проложене | проложені |
Родовий | проложеного | проложеної | проложеного | проложених |
Давальний | проложеному | проложеній | проложеному | проложеним |
Знахідний | проложений, проложеного | проложену | проложене | проложені, проложених |
Орудний | проложеним | проложеною | проложеним | проложеними |
Місцевий | на/у проложеному, проложенім | на/у проложеній | на/у проложеному, проложенім | на/у проложених |