промурмотати
ПРОМУРМОТАТИ, очу, очеш і ПРОМУРМОТІТИ, очу, отиш, перех. і неперех., розм. Док. до мурмотати, мурмотіти. Пріська щось промурмотіла, але зараз урвала, бо мати загрозила : - Ну, ну, поговори мені! (Л. Укр., III, 1952, 667); Сулак був явно спантеличений; він мовчав, чудно дивився на Танюшу, потім промурмотів щось невиразне і рушив додому (Сенч., Опов., 1959, 287).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промурмочу | промурмочемо |
2 особа | промурмочеш | промурмочете |
3 особа | промурмоче | промурмочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | промурмотав | промурмотали |
Жіночий рід | промурмотала | |
Середній рід | промурмотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промурмочімо | |
2 особа | промурмочи | промурмочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | промурмотавши |