пропахчений
ПРОПАХЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пропахтити.
2. у знач. прикм. Який пропахчується запахом чого-небудь. Повітря в Римі було пропахчене чадом від американських машин і танків (Загреб., Європа. Захід, 1961, 30); Він лежав із забинтованою головою на твердому лікарняному ліжку в палаті, пропахченій хлороформом, валер'янкою (Грим., Незакінч. роман, 1962, 263).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пропахчений | пропахчена | пропахчене | пропахчені |
Родовий | пропахченого | пропахченої | пропахченого | пропахчених |
Давальний | пропахченому | пропахченій | пропахченому | пропахченим |
Знахідний | пропахчений, пропахченого | пропахчену | пропахчене | пропахчені, пропахчених |
Орудний | пропахченим | пропахченою | пропахченим | пропахченими |
Місцевий | на/у пропахченому, пропахченім | на/у пропахченій | на/у пропахченому, пропахченім | на/у пропахчених |