просодія
ПРОСОДІЯ, ї, ж., спец. 1. Система вимови наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів у певній мові. Старогрецькі поети й музики при укладі мелодії в музичні такти брали до уваги також просодію тексту, тобто природну довготу й короткість голосних (Муз. праці, 1970, 26).
2. Вчення про співвідношення складів у вірші; сукупність правил віршування.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | просодія | просодії |
Родовий | просодії | просодій |
Давальний | просодії | просодіям |
Знахідний | просодію | просодії |
Орудний | просодією | просодіями |
Місцевий | на/у просодії | на/у просодіях |
Кличний | просодіє | просодії |