просторікування
ПРОСТОРІКУВАННЯ, я, с ., розм . Дія за знач. просторікувати; // Багатослівне, часто беззмістовне мовлення. Ернест заповнив ці кімнати своїм просторікуванням, занечистив попелом із цигарок (Фр., VI, 1951, 291); Слухаючи Лобатого, його не зовсім тверезе просторікування, Дьяконов мовби поринав у важку,чадливу [чадну] атмосферу денікінських часів (Гончар, II, 1959, 291).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | просторікування | просторікування |
Родовий | просторікування | просторікувань |
Давальний | просторікуванню | просторікуванням |
Знахідний | просторікування | просторікування |
Орудний | просторікуванням | просторікуваннями |
Місцевий | на/у просторікуванні | на/у просторікуваннях |
Кличний | просторікування | просторікування |