протиріччя
ПРОТИРІЧЧЯ, я, с. Те саме, що суперечність. - Ще мчать десь дипкур'єри з важливими паперами, і дипломати намагаються якось розв'язати, відсунути хоч на деякий час протиріччя, але вся країна вже відчуває початок жахливої бійні (Донч., II, 1956, 206); Головним соціальним протиріччям сучасної епохи залишається антагонізм між робітничим класом і буржуазією (Наука.., 2, 1973, 34); Вова Порада вештався з кутка в куток, зачіпав усіх. Дух протиріччя засів у ньому після зборів (Коп., Тв., 1955, 356).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | протиріччя | протиріччя |
Родовий | протиріччя | протиріч |
Давальний | протиріччю | протиріччям |
Знахідний | протиріччя | протиріччя |
Орудний | протиріччям | протиріччями |
Місцевий | на/у протиріччі | на/у протиріччях |
Кличний | протиріччя | протиріччя |