прохурчати
ПРОХУРЧАТИ, чить, док., розм . 1. Док. до хурчати. Звук рушничного пострілу прохурчав над водою... (Досв., Гюлле, 1961, 145); Вгорі прохурчала холодними крильми пташка (Гуц., Скупана.., 1965, 261); Щастя, що дівчина пригнула голову і осколки від гранати тільки прохурчали над нею (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 187).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прохурчу | прохурчимо |
2 особа | прохурчиш | прохурчите |
3 особа | прохурчить | прохурчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прохурчав | прохурчали |
Жіночий рід | прохурчала | |
Середній рід | прохурчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прохурчімо | |
2 особа | прохурчи | прохурчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прохурчавши |