процесор
ПРОЦЕСОР, -а, ч. 1. Пристрій або функціональна частина цифрової обчислювальної системи, що призначена для інтерпретації програми. // Пристрій для обробки даних. <> Інтерфейсний процесор – спеціалізований процесор, що забезпечує діалоговий доступ до потужного обчислювального процесора чи мережі. Конвеєрний процесор – процесор, у якому команда виконується послідовно рядом пристроїв. Матричний процесор – процесор із спеціальною архітектурою, розрахованою на обробку числових масивів. Мовний процесор – процесор, призначений для трансляції та виконання програм, написаних якоюсь мовою програмування. Процесор бази даних – спеціалізований процесор, що виконує функції системи управління даними, розміщення і пошуку даних у зовнішніх запам'ятовуючих пристроях, забезпечує захист і збереження даних. Процесор введення-виведення – спеціалізований процесор, призначений для введення і виведення потоку даних і розподілу їх між окремими процесами. Процесор телеобробки даних – пристрій, що забезпечує виконання функцій управління каналами передавання даних, попередньої обробки повідомлень, перетворення кодів, захисту від помилок у каналах зв'язку. Файловий процесор – вузол локальної обчислювальної сітки, що забезпечує управління розподіленою базою даних на зовнішніх запам'ятовуючих пристроях великої ємності. Центральний процесор – процесор, що виконує основні функції щодо обробки даних і керування роботою інших частин комп'ютера чи системи. 2. Спеціалізована програма обробки даних, що є частиною програми автоматизації програмування.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | процесор | процесори |
Родовий | процесора | процесорів |
Давальний | процесорові, процесору | процесорам |
Знахідний | процесор | процесори |
Орудний | процесором | процесорами |
Місцевий | на/у процесорі | на/у процесорах |
Кличний | процесоре | процесори |