процитувати
ПРОЦИТУВАТИ, ую, уєш, док., перех . Навести цитату з якого-небудь твору, чийсь вислів. Серед «Тюремних сонетів» Франка .. є один, який особливо хочеться процитувати (Рильський, IX, 1962, 35); Дозволь уривки навести, дозволь мені процитувати сердечні милого слова... (Гонч., Вибр., 1959, 355); Зовні єпископ - втілення благочестя. Він ні кроку не зробить, щоб не процитувати щось з євангельського тексту (Укр. літ., 9, 1957, 269).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | процитую | процитуємо |
2 особа | процитуєш | процитуєте |
3 особа | процитує | процитують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | процитував | процитували |
Жіночий рід | процитувала | |
Середній рід | процитувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | процитуймо | |
2 особа | процитуй | процитуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | процитувавши |