прочувати
ПРОЧУВАТИ, аю, аєш, недок., ПРОЧУТИ, ую, уєш, док . 1. перех. і неперех., розм . Дізнаватися з чуток. До неї - прочували ми глухо - залицявсь .. сотник, старий Байдак (П. Куліш, Вибр., 1969, 265); Почув служка, що князь прибув, миттю кинувся ворота відчиняти, придивлявся підсліпуватими очима до князя, про якого прочував багато (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 532); Прочули одрадяни, що панич вернувся з далеких країв і буде в Одраді (Мирний, IV, 1955, 251); - В повіті вже, видно, щось прочули, раз дозори оце порозсилали в усі кінці (Гончар, II, 1959, 240); // перех., заст . Чути (у 1 знач.). Катря, прочувши ласкавий голос материн, опам'яталася (Л. Янов., І, 1959, 392).
2. перех., діал . Передчувати. Ішли [Євгеній і Регіна] ще хвилину, розмовляючи свобідно, навіть не прочуваючи, що се їх остатня розмова (Фр., VII, 1951, 250); Даремно маршалок заспокоював гостей. Тепер уже всі, не тільки молода, прочували лихо (Гжицький, Опришки, 1962, 47); Дзвони стихли, всі завмерли - тільки дишуть козаки : вже ж прочули - буде радість, буде дружба на віки (Тич., II, 1957, 292).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочуваю | прочуваємо |
2 особа | прочуваєш | прочуваєте |
3 особа | прочуває | прочувають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочуватиму | прочуватимемо |
2 особа | прочуватимеш | прочуватимете |
3 особа | прочуватиме | прочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прочував | прочували |
Жіночий рід | прочувала | |
Середній рід | прочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прочуваймо | |
2 особа | прочувай | прочувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прочуваючи | |
Минулий час | прочувавши |