прощатися
ПРОЩАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., рідко ПРОСТИТИСЯ, прощуся, простишся, док . 1. з ким і без додатка, також у сполуч. із сл . поцілунок, погляд і т. ін . При розлуці тиснути один одному руки, говорити слова прощання і т. ін. - Діти мої! - прощається Іван , - прощайте, соколи мої ясні! Шануйте матір, любітесь із собою, нікого не кривдіть... прощайте (Вовчок, І, 1955, 29); Полковник і дівчина в чорній хустинці Прощалися біля воріт (Дмит., Вітчизна, 1948, 159); [Стьопа:] Дванадцять годин! .. Тисячі закоханих прощаються останнім поцілунком і зустрічаються першим (Корн., І, 1955, 87); Венера низько поклонилась І з панотцем своїм простилась (Котл., І, 1952, 70); Схвильовано простилися герої-більшовики з товаришами, які залишилися в камері (Рад. Укр., 19.IX 1958, 2); * Образно. Сонце прощається із високого шпиля; зараз зайде і завтра вернеться (Черемш., Тв., 1960, 64); // Останній раз дивитися на покійника, віддавати йому останню шану перед похованням. Як вибрались на чисте поле, Еней з покійником прощавсь (Котл., І, 1952, 269); Задзвонили вранці-рано По генераловій душі; Заговорили щось погане, До генерала ідучи Прощатись, люде (Шевч., II, 1963, 248); Щось було сьогодні принадне, особливе в його землі, мов на обличчі небіжки, з якою жив ціле життя, а тепер мусить прощатись навіки (Коцюб., II, 1955, 393); * Образно. Черниш народився в ту зиму, коли країна прощалася з Іллічем (Гончар, III, 1959, 131).
2. перен . Залишати надовго або назавжди що-небудь, розставатися з чимсь. І знов лечу понад землею, І знов прощаюся я з нею (Шевч., І, 1963, 240); Пухлогубі юнаки оберталися в сідлах, прощаючись з рідним селом (Довж., І, 1958, 132); [Куниця:] Ходім... (Озирається, прощаючись поглядом з кімнатою ). Прощай, моя тиха келія... (Коч., II, 1956, 363); Повіяв вітр з руки Енею, Простивсь сердешненький з землею (Котл., І, 1952, 111); // Позбавлятися чого-небудь, відмовлятися від чогось надовго або назавжди. Заморив мене трошки сей Київ, то я трохи й рада б його покинути, але не зовсім, бо тоді, значить, знов прощайся з наукою більш як на півроку (Л. Укр., V, 1956, 136); [Мар'яна:] Один бог знає, як мені гірко кидати вас, прощатись із своїм дівуваннячком! .. (Вас., III, 1960, 44); З м'яким і доброзичливим посміхом пишуть поети-гумористи про хороших радянських людей, які, сміючись, «прощаються з своїм минулим» (Про багатство л-ри, 1959, 149).
@ Душа прощається з тілом - хтось готується до смерті або вмирає. Чи посилає [сторож] прокльони?.. Ні, то душа прощається з тілом (Мирний, II, 1954, 201); Прощатися з життям (з [білим] світом, з тілом і душею) - готуватися до смерті. Свєнціцький непомітно хрестився, прощаючись із життям (Тулуб, Людолови, І, 1957, 21); Колись було в шахту спускаєшся - з світом прощаєшся (Укр.. присл.., 1955, 343); Он - третій [чоловік].. щось шепче .. Чи то поклони б'є? а чи прокльони шле? .. чи прощається з білим світом? .. (Мирний, І, 1954, 358); - Пропали всі ми з головами, Прощаймось з тілом і душами, Остатній наш народ пропав (Котл., І, 1952, 159).
3. кому і без додатка . Вважатися пробаченим, дарованим (про чиюсь провину, помилку, негідний вчинок). Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає. Чому ж тоді не писати? Тоді і всякі помилки прощаються (Коцюб., III, 1956, 276); Усе прощається, та не все забувається (Тют., Вир, 1964, 508); Се ж і є та вина, що не проститься вовіки... (Л. Укр., III, 1952, 743).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прощаюся | прощаємося |
2 особа | прощаєшся | прощаєтеся |
3 особа | прощається | прощаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прощатимуся | прощатимемося |
2 особа | прощатимешся | прощатиметеся |
3 особа | прощатиметься | прощатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прощався | прощалися |
Жіночий рід | прощалася | |
Середній рід | прощалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прощаймося | |
2 особа | прощайся | прощайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прощаючись | |
Минулий час | прощавшись |