прощення
ПРОЩЕННЯ, я, с . 1. Дія за знач. прощати, простити 1. У мене на очі навернулися сльози. Відчуваю - це загальне прощення коло ліжка хворого. Так, певно, прощають тих, хто зібрався в далеку, безповоротну дорогу (Збан., Малин. дзвін, 1958, 333).
2. Поблажливість до кого-небудь, скасування кари; помилування. [Пані:] В Морошні все село громадою стоїть другий день на колінах, прощення дожидає (Вас., III, 1960, 214); Тоді уряд оголосив амністію всім засудженим, а тим, хто перебував під судом або слідством, пообіцяв прощення, якщо вони стануть до лав королівського війська (Тулуб, Людолови, II, 1957, 503); - Од вини не втечеш .. - Од вини й не треба тікати. Мусиш спокутувати її, заслужити прощення (Петльов., Хотинпі, 1949, 157).
Просити (благати, молити і т . ін .) прощення - просити пробачити провину; просити поблажливості до кого-небудь; просити помилування. - Кілька разів навіть приходила [жінка] під мої двері, плакала, просила прощення (Фр., VII, 1951, 222); [Любовицька:] Верніть його зараз, я кинусь перед ним на коліна, я вимолю в нього прощення! (Коч., II, 1956, 396).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прощення | прощення |
Родовий | прощення | прощень |
Давальний | прощенню | прощенням |
Знахідний | прощення | прощення |
Орудний | прощенням | прощеннями |
Місцевий | на/у прощенні | на/у прощеннях |
Кличний | прощення | прощення |