псар
ПСАР, я, ч., заст. Людина, що доглядала за мисливськими собаками і брала участь у полюванні. Троянці, в роги затрубивши, Пустили гончих в чагарі, Кругом болото обступивши, Бичами ляскали псарі (Котл., І, 1952, 131); Від челяді біжить молодий псар, Микита Грек, але його випереджує лакей Никанор (Стельмах, І, 1962, 394); * Образно. Царі - псарі: жалю не знають, людей за псів вважають (Укр.. присл.., 1955, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | псар | псарі |
Родовий | псаря | псарів |
Давальний | псареві, псарю | псарям |
Знахідний | псаря | псарів |
Орудний | псарем | псарями |
Місцевий | на/у псарі, псареві | на/у псарях |
Кличний | псарю | псарі |