пузань
ПУЗАНЬ, я, ПУЗАН, а, ч., розм. Чоловік з великим животом; товстий чоловік. - Виходить до мене пузань у шлафроці з люлькою в зубах (Н.-Лев., І, 1956, 126); З клубів пари зненацька виник, з довжелезним куховарським ножем у руках, якийсь міднопикий пузань (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 270); * Образно. Мала, каже [Гуща], плата, багато роботи, не хочемо, каже, своїми мозолями пузанів збагачати [збагачувати] (Коцюб., II, 1955, 10); // Вгодована дитина. [Дудар:] Прокидаюсь, що таке? Гудок.. Виходжу надвір, а то Малоштанів хлопчисько, отакий пузань, на дудку свистить (Мик., І, 1957, 49); Семерко дітей.. заводили на всі голоси, навіть малий пузан-хлопчик верещав бог зна од чого (Дн. Чайка, Тв., 1960, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пузань | пузані |
Родовий | пузаня | пузанів |
Давальний | пузаневі, пузаню | пузаням |
Знахідний | пузаня | пузанів |
Орудний | пузанем | пузанями |
Місцевий | на/у пузані, пузаневі | на/у пузанях |
Кличний | пузаню | пузані |