пуцьвірінок
ПУЦЬВІРІНОК, нка, ч., діал. 1. Безпере пташеня. Вона драла по гніздах пуцьвірінків (Стор., І, 1957, 348); Схопивши черв'яка, зникала [пташка] а ним десь у хащі, де в затишному кубельці чекали жовтопухі пуцьвірінки (Донч., IV, 1957, 104).
2. Маленька дитина. - О, пуцьвірінку Купидоне! Любуйся, як Дидона стогне... Щоб ти маленьким був пропав! (Котл., І, 1952, 85); - Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки з квасолею ліпити. Не вміє ж, ледачий макогон, а взявся, щоб потішити своїх пуцьвірінків (Стельмах, І, 1962, 228).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пуцьвірінок | пуцьвірінки |
Родовий | пуцьвірінка | пуцьвірінків |
Давальний | пуцьвірінкові, пуцьвірінку | пуцьвірінкам |
Знахідний | пуцьвірінка | пуцьвірінків |
Орудний | пуцьвірінком | пуцьвірінками |
Місцевий | на/у пуцьвірінкові, пуцьвірінку | на/у пуцьвірінках |
Кличний | пуцьвірінку | пуцьвірінки |