пушити
ПУШИТИ, пушу, пушиш, недок., перех. 1. Робити пухнастим, пухким; // Вкривати що-небудь (про сніг, іній). Вкриває [сніг] діл, дерева пушить, дахи будівель устеля (Гонч., Вибр., 1959, 348).
2. Легкими ударами розворушувати що-небудь, робити м'яким, пухким, пишним; збивати. Він вибрав собі бажану постіль і почав пушити (Досв., Вибр., 1959, 115); // Розпушувати (грунт). Не можна було без кінця пушити суху землю, яка перетворювалась на гарячий порох (Донч., VI, 1957, 378).
3. заст., розм. Робити пухким, повним (людину). Покойові кажуть, що Марину панське око пушить, бо чогось на неї дуже пан задивляється (Мирний, IV, 1955, 231).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пушу | пушимо |
2 особа | пушиш | пушите |
3 особа | пушить | пушать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пушитиму | пушитимемо |
2 особа | пушитимеш | пушитимете |
3 особа | пушитиме | пушитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пушив | пушили |
Жіночий рід | пушила | |
Середній рід | пушило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пушімо | |
2 особа | пуши | пушіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пушачи | |
Минулий час | пушивши |