підкомірець
ПІДКОМІРЕЦЬ, рця, ч. Білий комірець, який визирає з-під коміра (звичайно у військовій, шкільній формі). Голився [Вогневик] щоденно, щоденно міняв підкомірець у випрасуваній коверкотовій, військового покрою, сорочці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 157); Я дивився на Сашу, на його міцну, рожеву шию, туго охвачену білим кантом підкомірця (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підкомірець | підкомірці |
Родовий | підкомірця | підкомірців |
Давальний | підкомірцеві, підкомірцю | підкомірцям |
Знахідний | підкомірець | підкомірці |
Орудний | підкомірцем | підкомірцями |
Місцевий | на/у підкомірці | на/у підкомірцях |
Кличний | підкомірцю | підкомірці |