підлабузник
ПІДЛАБУЗНИК, а, ч. Той, хто підлабузнюється до кого-небудь. З якоюсь жорстокою холодністю бідака приймав ті подарунки як належну платню за труд, не звертаючи жодної уваги на удавану щирість підлабузників (Кол., Терен.., 1959, 29); Одним з найголовніших негативних образів [«Таврії» Гончара] є образ Савки Гаркуші. Нахабний у поводженні з наймитами, боягуз, підлабузник перед панами (Іст. укр. літ., II, 1956, 655).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підлабузник | підлабузники |
Родовий | підлабузника | підлабузників |
Давальний | підлабузникові, підлабузнику | підлабузникам |
Знахідний | підлабузника | підлабузників |
Орудний | підлабузником | підлабузниками |
Місцевий | на/у підлабузнику, підлабузникові | на/у підлабузниках |
Кличний | підлабузнику | підлабузники |