підозрений
ПІДОЗРЕНИЙ, а, е, діал. Підозрілий. - Та хто бунтує? Перебрав [пан] Усіх сміліших, дотепніших, Що здавна їх на оці мав, - Та з них ніхто ніщо такого Підозреного не зробив, Щоб міг вину звалить на нього (Фр., X, 1954, 277); Уміла [Векла] й збрехати з пренеповинним виразом лиця щось, аби вигородити підозрених людей (Дн. Чайка, Тв., 1960, 125).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підозрений | підозрена | підозрене | підозрені |
Родовий | підозреного | підозреної | підозреного | підозрених |
Давальний | підозреному | підозреній | підозреному | підозреним |
Знахідний | підозрений, підозреного | підозрену | підозрене | підозрені, підозрених |
Орудний | підозреним | підозреною | підозреним | підозреними |
Місцевий | на/у підозреному, підозренім | на/у підозреній | на/у підозреному, підозренім | на/у підозрених |