підозріння
ПІДОЗРІННЯ, я, с. Те саме, що підозра. Качан із підозрінням подивився на Настю (Вас., І, 1959, 285); Християн хапали по першому підозрінню і віддавали в цирку хижакам або палили замість смолоскипів по цісарських садах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 152); Глущукові в голову закралося підозріння, що Олімпіада могла прийти до Артьомова та умовити, щоб не відрізали в неї ліпшого грунту (Чорн., Визвол. земля, 1959, 195).
Кидати підозріння на кого - обвинувачувати кого-небудь у чомусь, підозрюючи. Кидати на когось підозріння за вбійство [убивство] - то не жарт (Фр., І, 1955, 100); Наводити на підозріння - давати підставу підозрювати. Талан був тоді дуже невигідним даром, бо наводив на підозріння в безхарактерності (Л. Укр., IV, 1954, 133).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підозріння | підозріння |
Родовий | підозріння | підозрінь |
Давальний | підозрінню | підозрінням |
Знахідний | підозріння | підозріння |
Орудний | підозрінням | підозріннями |
Місцевий | на/у підозрінні | на/у підозріннях |
Кличний | підозріння | підозріння |