підпоручик
ПІДПОРУЧИК, а, ч. Військове звання офіцера царської армії рангом нижче поручика, а також особа, що мала це звання. У 1872 р. Є. С. Федоров закінчує курс училища і в чині підпоручика їде служити на Україну (Видатні вітч. географи.., 1954, 105); Хвацькості більше виявляли молоді підпоручики, стягнуті довгими мундирами в чарочки (Панч, І, 1956, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підпоручик | підпоручики |
Родовий | підпоручика | підпоручиків |
Давальний | підпоручикові, підпоручику | підпоручикам |
Знахідний | підпоручика | підпоручиків |
Орудний | підпоручиком | підпоручиками |
Місцевий | на/у підпоручику, підпоручикові | на/у підпоручиках |
Кличний | підпоручику | підпоручики |