підпущений
ПІДПУЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підпустити. Перш повипитував [справник] тих, що враждали на Тихона, і того чоловічка, що записував Тихонові забор хліба, що прикинувся, буцімто й добрий, а се він від них і підпущений був (Кв.-Осн., II, 1956, 140); Цілу осінь він баришникував, мінявся коровами, доки домінявся до того, що привіз не корову, а телицю-ялівку з підпущеним телям (Тют., Вир, 1964, 513).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підпущений | підпущена | підпущене | підпущені |
Родовий | підпущеного | підпущеної | підпущеного | підпущених |
Давальний | підпущеному | підпущеній | підпущеному | підпущеним |
Знахідний | підпущений, підпущеного | підпущену | підпущене | підпущені, підпущених |
Орудний | підпущеним | підпущеною | підпущеним | підпущеними |
Місцевий | на/у підпущеному, підпущенім | на/у підпущеній | на/у підпущеному, підпущенім | на/у підпущених |