підстароста
ПІДСТАРОСТА, и, ч. Помічник старости. Місцева королівська адміністрація - старости, підстарости, коменданти - грабувала міське населення (Іст. УРСР, І, 1953, 182); Крикнув дружко: «Старости, пани підстарости! благословіте молодих вивести із хати, надвір погуляти» (Кв.-Осн., II, 1956, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підстароста | підстарости |
Родовий | підстарости | підстарост |
Давальний | підстарості | підстаростам |
Знахідний | підстаросту | підстарост |
Орудний | підстаростою | підстаростами |
Місцевий | на/у підстарості | на/у підстаростах |
Кличний | підстаросто | підстарости |