підтиканий
ПІДТИКАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підтикати. Спідниця з сотнею зборочок високо підтикана під червоний шерстяний домотканий пояс (Коп., Вибр., 1948, 167).
2. у знач. прикм. З підібраними, підгорнутими під що-небудь краями, кінцями і т. ін. Дарка поклала квача коло відра,.. обсмикнула підтикану фартушину і подалась до хвіртки (Л. Укр., III, 1952, 650); Попереду них крокував патлатий, в підтиканій рясі здоровань (Гончар, II, 1959, 105); // В одязі з такими краями, кінцями і т. ін. Біжить з кухні підтикана наймичка (Вас., Талант, 1955, 43).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підтиканий | підтикана | підтикане | підтикані |
Родовий | підтиканого | підтиканої | підтиканого | підтиканих |
Давальний | підтиканому | підтиканій | підтиканому | підтиканим |
Знахідний | підтиканий, підтиканого | підтикану | підтикане | підтикані, підтиканих |
Орудний | підтиканим | підтиканою | підтиканим | підтиканими |
Місцевий | на/у підтиканому, підтиканім | на/у підтиканій | на/у підтиканому, підтиканім | на/у підтиканих |