підшепти
ПІДШЕПТИ, ів, мн., розм. 1. Те саме, що підшіптування. - А додай іще інтриги, підшепти з найрізніших боків, підозрівання (Фр., III, 1950, 243).
2. Те, що підшіптують. - Я про тебе можу висловитись у кабінеті. - Про твої підшепти.. я добре знаю (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 192); Марія вагалася, не слухала підшептів кумок-свашок (Ірчан, II, 1958, 275).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підшепти | |
Родовий | підшептів | |
Давальний | підшептам | |
Знахідний | підшепти | |
Орудний | підшептами | |
Місцевий | на/у підшептах | |
Кличний | підшепти |