пішохідний
ПІШОХІДНИЙ, а, е. 1. Признач. для ходіння пішки. Андрій глянув угору по течії за пішохідний міст (Собко, Срібний корабель, 1961, 80).
2. Який здійснюється пішки, не користується транспортними засобами. В умовах гористого рельєфу.. ескалатори матимуть величезне значення для полегшення пішохідного руху (Рад. Укр., 2.VIII 1946, 1); Полк був піхотний, але вже не пішохідний (Смолич, V, 1959, 654).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пішохідний | пішохідна | пішохідне | пішохідні |
Родовий | пішохідного | пішохідної | пішохідного | пішохідних |
Давальний | пішохідному | пішохідній | пішохідному | пішохідним |
Знахідний | пішохідний, пішохідного | пішохідну | пішохідне | пішохідні, пішохідних |
Орудний | пішохідним | пішохідною | пішохідним | пішохідними |
Місцевий | на/у пішохідному, пішохіднім | на/у пішохідній | на/у пішохідному, пішохіднім | на/у пішохідних |