радісно
РАДІСНО. Присл. до радісний 1, 2. - Є, є! - вигукує радісно Оленка, витягаючи гарну рибину (Турч., Зорі.., 1950, 363); Степан Васильович радісно зустрічає парубка. - А я вже думав, що ти зовсім відбився від рук (Стельмах, І, 1962, 351); Задумане завжди лице його на сей раз грало якоюсь усмішкою, очі радісно блищали (Мирний, IV, 1955, 116); * Образно. З-за обрію вставало червоне вранішнє сонце і радісно вітало молоду зелену землю (Збан., Старший брат, 1952, 23); // у знач. присудк. сл. Йому тут було радісно й добре... (Коцюб., II, 1955, 123).