решетити
РЕШЕТИТИ, ечу, етиш, недок., перех. 1. розм. Пробивати дірки в багатьох місцях. Він маленьким свердлом решетить чавунний круг для олійні (Стельмах, І, 1962, 113); Кулеметні черги решетили вікна «Людового дому» (Гончар, III, 1959, 445).
2. буд., заст. Прикріплювати, прибивати лати поперек кроков перед покриттям покрівлі соломою; латувати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | решечу | решетимо |
2 особа | решетиш | решетите |
3 особа | решетить | решетять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | решетитиму | решетитимемо |
2 особа | решетитимеш | решетитимете |
3 особа | решетитиме | решетитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | решетив | решетили |
Жіночий рід | решетила | |
Середній рід | решетило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | решетімо | |
2 особа | решети | решетіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | решетячи | |
Минулий час | решетивши |