решітник
РЕШІТНИК, а, ч. Той, хто виготовляє решета.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | решітник | решітники |
Родовий | решітника | решітників |
Давальний | решітникові, решітнику | решітникам |
Знахідний | решітника | решітників |
Орудний | решітником | решітниками |
Місцевий | на/у решітнику, решітникові | на/у решітниках |
Кличний | решітнику | решітники |