ривкий
РИВКИЙ, а, е. Який здійснюється, відбувається ривком, ривками. Воловик зробив ривкий рух, ударив рукою по каганці. Жовтий язик сховався в темряві (Епік, Тв., 1958, 544); Похмурі козаки швидко крокували, спотикаючись на льодових торосах, що примхливо погорбили крижану поверхню лиману. Ривкими ходовими струменями турляв у спину «кримчак» (Добр., Очак. розмир, 1965, 167).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ривкий | ривка | ривке | ривкі |
Родовий | ривкого | ривкої | ривкого | ривких |
Давальний | ривкому | ривкій | ривкому | ривким |
Знахідний | ривкий, ривкого | ривку | ривке | ривкі, ривких |
Орудний | ривким | ривкою | ривким | ривкими |
Місцевий | на/у ривкому, ривкім | на/у ривкій | на/у ривкому, ривкім | на/у ривких |