рикошет
РИКОШЕТ, у, ч. 1. Відскакування, відлітання якого-небудь предмета під певним кутом від поверхні, об яку він ударяється; // перен., розм. Побічний результат дії чого-небудь. Василь Іванович помирив Мотрону Іванівну з чоловіком, хоч і заробив на цьому ділі декілька рикошетів (Ю. Янов., Мир, 1956, 23).
2. у знач. присл. рикошетом. Відскочивши, відлетівши під певним кутом від якої-небудь поверхні. Рикошетом куля ударила вище коліна молодого партизана Павленка (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 893); Осколок, ударившись об дерево, пішов рикошетом і, пробивши хлопчикові груди, застряв у спині (Збан., Таємниця.., 1971, 326).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рикошет | рикошети |
Родовий | рикошету | рикошетів |
Давальний | рикошетові, рикошету | рикошетам |
Знахідний | рикошет | рикошети |
Орудний | рикошетом | рикошетами |
Місцевий | на/у рикошеті | на/у рикошетах |
Кличний | рикошете | рикошети |