рипливий
РИПЛИВИЙ, а, е. Який має, властивість рипіти. По твердому, рипливому снігу стелились довгі тіні від дерев, хат, тинів (Коцюб., І, 1955, 70); В цю мить за високим тином садиби майнули круторогі воли, розчинилися рипливі ворота і перша мажа бажаної валки в'їхала на двір (Тулуб, Людолови, II, 1957, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рипливий | риплива | рипливе | рипливі |
Родовий | рипливого | рипливої | рипливого | рипливих |
Давальний | рипливому | рипливій | рипливому | рипливим |
Знахідний | рипливий, рипливого | рипливу | рипливе | рипливі, рипливих |
Орудний | рипливим | рипливою | рипливим | рипливими |
Місцевий | на/у рипливому, рипливім | на/у рипливій | на/у рипливому, рипливім | на/у рипливих |