робучий
РОБУЧИЙ, а, е, діал. Робочий. - А скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого люду..? (Коцюб., І, 1955, 294); Ти на пчіл [бджіл] поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (Рудан., Тв., 1956, 67); Він був такий, які й вони були, - Таке ж засмагле і робуче тіло (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 33); Пора була робуча, торги йшли, мляво, і оба вони з дуже невеличкою здобичею [здобиччю] вернули до Дрогобича (Фр., III, 1950, 54).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | робучий | робуча | робуче | робучі |
Родовий | робучого | робучої | робучого | робучих |
Давальний | робучому | робучій | робучому | робучим |
Знахідний | робучий, робучого | робучу | робуче | робучі, робучих |
Орудний | робучим | робучою | робучим | робучими |
Місцевий | на/у робучому, робучім | на/у робучій | на/у робучому, робучім | на/у робучих |