родичка
РОДИЧКА, и, ж., кому, чия, рідко кого. Жін. до родич 1. - Чи варт вам устрявати у таке діло? Що вона вам - сестра, родичка? (Мирний, III, 1954, 168); - А я думаю, що слід би до тітки найперше [поїхати]: вона ж моя найближча родичка і може образитись, коли її обминемо (Л. Укр., III, 1952, 507); Почали своє сімейне життя Тимко та Орися в чужій хаті, в чужих людей. Пустила їх на пожиток далека Орисина родичка - тітка Параска (Тют., Вир, 1964, 263).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | родичка | родички |
Родовий | родички | родичок |
Давальний | родичці | родичкам |
Знахідний | родичку | родичок |
Орудний | родичкою | родичками |
Місцевий | на/у родичці | на/у родичках |
Кличний | родичко | родички |