родоплемінний
РОДОПЛЕМІННИЙ, а, е, іст. Стос. до роду (у 1 знач.) і до племені (у 1 знач.). Сім'ї родових старійшин, племінних вождів і жерців захоплювали найкращі ділянки землі і перетворювалися в багату родоплемінну знать (Іст. СРСР, І, 1957, 12); Радянські етнографи завжди приділяли велику вагу процесам національного розвитку та особливостям національної культури окремих народностей, націй, дрібних родоплемінних груп (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 8).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | родоплемінний | родоплемінна | родоплемінне | родоплемінні |
Родовий | родоплемінного | родоплемінної | родоплемінного | родоплемінних |
Давальний | родоплемінному | родоплемінній | родоплемінному | родоплемінним |
Знахідний | родоплемінний, родоплемінного | родоплемінну | родоплемінне | родоплемінні, родоплемінних |
Орудний | родоплемінним | родоплемінною | родоплемінним | родоплемінними |
Місцевий | на/у родоплемінному, родоплеміннім | на/у родоплемінній | на/у родоплемінному, родоплеміннім | на/у родоплемінних |