розбирач
РОЗБИРАЧ, а, ч., спец. Робітник, який розбирає (у 2 знач.) що-небудь на частини. Діють десятки вмілих розбирачів. Розбирають китові туші потоковим методом (Наука.., 5, 1958, 55); Екіпаж мисливця «Мирный» доставив на китобазу кашалота-велетня вагою понад 40 тонн. Розбирачі виявили в його шлунку живого кальмара (Рад. Укр., 1.I 1965, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розбирач | розбирачі |
Родовий | розбирача | розбирачів |
Давальний | розбирачеві, розбирачу | розбирачам |
Знахідний | розбирача | розбирачів |
Орудний | розбирачем | розбирачами |
Місцевий | на/у розбирачі, розбирачу, розбирачеві | на/у розбирачах |
Кличний | розбирачу | розбирачі |