розбишацький
РОЗБИШАЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до розбишака. Живучи цілий вік таким життям, вона звикла до його сама, раділа всякій удачі, допомагала в розбишацьких затіях... (Мирний, І, 1949, 404); Пана.. убили [розбійники], а пані отаман розбишацький.. собі взяв (Гр., II, 1963, 254); // Який складається з розбійників, розбишак; // Належний розбишаці. Ці [зухвальці] тебе можуть зустріти і гострим ножем розбишацьким (Зеров, Вибр., 1966, 355); // Власт. розбишаці, такий, як у розбишаки. Йому все лиш снувалися поперед очі мертві, гидкі лиця злодіїв,.. бриніли в вухах їх заказані, незрозумілі слова та страшні, розбишацькі дотепи (Фр., IV, 1950, 484); [Економ:] Чоловіка зо три, може, знайдеться між ними [охоронцями] таких, що можна покладатися, а останні розлетяться, як пір'я, од одного розбишацького посвисту (Вас., III, 1960, 197); - Це не було перебільшення: очі розбишацькі, жовті.. мала дівчина (Ю. Янов., II, 1958, 153); На обличчі її не було розгубленості, воно мало той вираз збудженої розбишацької веселості, властивої для жінок (Тют., Вир, 1960, 246).
2. Стос. до розбишацтва. [Перший старий ткач (увіходить ):] Нехай мене бог боронить, щоб я з вами в таку розбишацьку справу ліз (Л. Укр., IV, 1954, 244).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розбишацький | розбишацька | розбишацьке | розбишацькі |
Родовий | розбишацького | розбишацької | розбишацького | розбишацьких |
Давальний | розбишацькому | розбишацькій | розбишацькому | розбишацьким |
Знахідний | розбишацький, розбишацького | розбишацьку | розбишацьке | розбишацькі, розбишацьких |
Орудний | розбишацьким | розбишацькою | розбишацьким | розбишацькими |
Місцевий | на/у розбишацькому, розбишацькім | на/у розбишацькій | на/у розбишацькому, розбишацькім | на/у розбишацьких |