розбовтаний
РОЗБОВТАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбовтати. Примусила [Нюся] дівчину випити гарячого молока, розбовтаного з медом та маслом (Коз., Сальвія, 1959, 225); // у знач. прикм. Розкудланий Тюха, перелякано зиркаючи, сидів з другого боку столу і тьопав дерев'яною ложкою якусь розбовтану поливку (Загреб., Диво, 1968, 56); Довгі, як торби, вони [кишені] були тим зручні, що Сашко міг завжди тримати в них рогатку з бойовим припасом череп'яного дріб'язку до неї та ще знайдений десь на шляху розбовтаний складаний ножик (Юхвід, Оля, 1959, 13).
2. у знач. прикм. Який розмісили, їздячи, ходячи по ньому під час негоди (про шлях, дорогу). Заробітчани плентались за волами, возили буряк.. Дорога довга, розбовтана, колеса вгрузали по вісь (Горд., II, 1959, 173).
3. у знач. прикм., перен. Недисциплінований, позбавлений витримки (про людину); неорганізований. [Чубатий:] Два ящики патронів свиснули.. Та в тебе не бійці, а розбовтаний елемент! (Баш, П'єси, 1958, 53).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розбовтаний | розбовтана | розбовтане | розбовтані |
Родовий | розбовтаного | розбовтаної | розбовтаного | розбовтаних |
Давальний | розбовтаному | розбовтаній | розбовтаному | розбовтаним |
Знахідний | розбовтаний, розбовтаного | розбовтану | розбовтане | розбовтані, розбовтаних |
Орудний | розбовтаним | розбовтаною | розбовтаним | розбовтаними |
Місцевий | на/у розбовтаному, розбовтанім | на/у розбовтаній | на/у розбовтаному, розбовтанім | на/у розбовтаних |