розбійницький
РОЗБІЙНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до розбійник 1. На початку XIII століття на берегах Балтійського моря з'явилися розбійницькі орди Тевтонського ордена (Наука.., 6, 1963, 22); Мельникова донька прийшла додому і жила тепер у великій славі. Дуже її хвалили за те, що допомогла зруйнувати розбійницьке гніздо (Три золоті сл., 1968, 136); // Власт. розбійникові; такий, як у розбійника. Він без радості приносив птицю до похмурого, з розбійницьким виразом обличчя лісника Шкаварлиги (Стельмах, II, 1962, 277); Вилицювате, розбійницьке, з нахабними очима, лице його було розімліле від спеки і ліниве (Тют., Вир, 1964, 233).
2. Який характеризується розбоєм, загарбництвом. - Ті війни [між князями] - се.. чисто розбійницькі війни (Фр., VI, 1951, 53); Важливе місце в роботі [Празької] конференції зайняли міжнародні питання. Делегати затаврували ганьбою розбійницьку політику англійського імперіалізму та російського самодержавства в Персії (Ком. Укр., 1, 1962, 70).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розбійницький | розбійницька | розбійницьке | розбійницькі |
Родовий | розбійницького | розбійницької | розбійницького | розбійницьких |
Давальний | розбійницькому | розбійницькій | розбійницькому | розбійницьким |
Знахідний | розбійницький, розбійницького | розбійницьку | розбійницьке | розбійницькі, розбійницьких |
Орудний | розбійницьким | розбійницькою | розбійницьким | розбійницькими |
Місцевий | на/у розбійницькому, розбійницькім | на/у розбійницькій | на/у розбійницькому, розбійницькім | на/у розбійницьких |