розбіяка
РОЗБІЯКА, и, рідко. 1. ч. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом; розбійник. Заводив він у думках свого товариша в темні лісові нетрі, напускав на його розбійників, які замахнулися вже на його ножами; тоді сам вибігав із-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк (Вас., І, 1959, 164); Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До добичі свої [своєї] (Рудан., Тв., 1959, 46).
2. ч. і ж. Те саме, що задирака. - Та він у нас і не такий уже розбіяка, як його уславили: як до нього добре - він удвічі добрий (Вас., II, 1959, 361).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розбіяка | розбіяки |
Родовий | розбіяки | розбіяк |
Давальний | розбіяці | розбіякам |
Знахідний | розбіяку | розбіяк |
Орудний | розбіякою | розбіяками |
Місцевий | на/у розбіяці | на/у розбіяках |
Кличний | розбіяко | розбіяки |