розвідини
РОЗВІДИНИ, дин, мн. 1. Те саме, що розвідка3 1. Ухвалює [Еней] вийти І роздивитись кругом, до яких узбереж прибила їх непогода,.. Щоб по розвідинах друзям усе розповісти достоту (Зеров, Вибр., 1966, 230); Обвішані бомбами, в ремінні, в заломлених шапках, вони [бандити] повільно стали наближатись до неї. - Куди розігналась? Десь із грудей, ніби не її голосом вимовлене, видихнулось: - До сестри. - Ха-ха! До сестри! Знаєм вас! Від Шляхового, мабуть, підіслана? На розвідини прийшла? (Гончар, II, 1959, 253).
2. етн., заст. Те саме, що розглядини 2. Заручені Маруся Британова з Василем Мітлою. Вже Василь на ярмарок збиравсь молодій черевики купувати, вже Маруся сорочку для молодого одмірювала, аж надумалася баба Сикліта на розвідини їхати (Григ., Вибр., 1959, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розвідини | |
Родовий | розвідинин | |
Давальний | розвідинам | |
Знахідний | розвідини | |
Орудний | розвідинами | |
Місцевий | на/у розвідинах | |
Кличний | розвідини |